Трудова міграція: мрії та реальність

Трудова міграція: мрії та реальність

«Якщо протягом півтора-двох років ми не підвищимо заробітну плату в рази, в Україні просто нема-кому буде працювати» – така позиція директора Державної служби зайнятості України Володимира Галицького.

Сьогодні головною проблемою вітчизняного ринку праці це є не безробіття, а низька оплата праці. Якщо порівнювати нас з країнами Європи, то наші зарплати менше приблизно разів у 10–12. Трудова міграція, як і безробіття, є природним процесом ринкових відносин. Проте динаміка «заробітчанства» у нас на порядок вища, ніж в інших країнах. Причина? Передусім, економічна – низький рівень заробітної плати, слабкі соціальні гарантії.

Україна стала одним з основних трудових донорів для країни західної Європи. На сьогодні за межами батьківщини за експертними оцінками працює від 2,5 до 3,5 млн. наших співвітчизників. А ринок праці рідної держави буквально задихається від нестачі фахівців практично в усіх галузях економіки. Не вистачає фрезерувальників, токарів, механізаторів, газоелектрозварювальників, медсестер, учителів, продавців…

Проте від втрати «трудових резервів» (а це люди, переважно до 40 років) страждає не тільки економіка держави. Дедалі зменшується народжуваність, а за рівнем смертності ми вже вийшли на перші місця в Європі. Отже відплив робочої сили створює проблеми ще й демографічні... У нас уже достатньо населених пунктів, передусім у західних областях, де залишилося мало молодих жінок, а в селах побачиш тільки бабусь і дідусів, яким віддали на виховання онуків їхні діти, котрі виїхали за кордон на заробітки.

Є ще одна «дитяча» проблема. Це стосується тих дітей, що бачать, яку малу заробітну плату приносять додому їхні працюючі батьки. Це знищує у молоді в корені мотивацію до одержання освіти. Навіщо багато років витрачати на навчання, коли велика вірогідність того, що майбутня зарплата буде близькою до прожиткового мінімуму?

Мало хто сьогодні в Україні замислюється над «зворотною стороною медалі» трудової міграції. А вона, за логікою речей, завжди є. Масовий відтік фахівців з ринку праці України може спровокувати імпорт робочої сили до нас. Проте для кваліфікованих іноземців Україна, з її низьким рівнем заробітної плати, зовсім не цікава. Отже є реальний шанс, що до нас приїдуть жителі південно-східної Азії, Китаю та Африки, мешканці країн, де живуть на півдолара на день. Як правило, це малоосвічені й низькокваліфіковані люди, які тісно пов’язані з соціальними проблемами: криміналом, наркоманією. Поруч з нами, у Франції, вже є наочний приклад такої проблеми…

Директор державної служби зайнятості Володимир Галицький так сформулював в інтерв”ю газеті „Киевский телеграф” (2–8 березня 2007р.) свою думку з актуального питання підвищення зарплат в Україні: „У середині 90-х років одна з рекомендацій світового банку полягала в тому, що Україна повинна будувати свою конкурентоспроможність на дешевій робочій силі. І на той час, можливо, це здавалося актуальним. Сьогодні ж це призвело нас до того тупику, до тієї величезної проблеми, яку ми маємо.

Деякі члени уряду сьогодні говорять про те, що підвищення заробітної плати обов'язково повинне бути пов'язане із збільшенням продуктивності праці. Я з цим не згоден. Наприклад, у тій же Чехії, Словаччині, Угорщині продуктивність праці сумірна з українською, але рівень заробітної плати вищий у 3-4 рази.

На жаль, питання підвищення рівня зарплат залежить не тільки від уряду, воно вимагає ухвалення певного законодавства. І, на мій погляд, це питання сьогодні навіть не належить до розряду економічних. Воно – з розряду стратегічних, і на його рішення потрібна, перш за все, політична воля.

Сама державна служба зайнятості, на жаль, сьогодні може тільки піднімати це питання, говорити про нього, давати певні меседжі уряду і громадськості. А з іншого боку, є ж ще і роботодавець. Роботодавцю 120, 130, 150% рентабельності не багато? Може, варто опуститися до 80% рентабельності й платити людям гідну заробітну плату?”

Та повернімося до наших співвітчизників. Питання, пов’язані з процесом міграції громадян України за кордон з метою працевлаштування, перетворилися на проблему державного значення. Реальним фактом є те, що більшість українців здійснює там трудову діяльність у статусі нелегальних працівників і належить до найбільш дискримінованої та незахищеної категорії іноземних трудових мігрантів.

Мало хто із заробітчан, пакуючи валізи, думає про те, що саме він може стати в чужій державі жертвою, скажімо, торгівлі людьми. Работоргівля, начебто залишилась десь далеко – в шкільних підручниках та книжках про пригоди, проте саме торгівля людьми є проблемою транснаціональної злочинності. Саме вона посідає «призове» третє місце після незаконної торгівлі зброєю та наркотиками.

Проте навіть тоді, коли людина намагається виїхати на роботу за кордон легально, вона всеодно ризикує потрапити до рук аферистів з нелегальних рекрутингових агенцій. Аби цього не сталося, треба знати, що посередник зобов’язаний у своїй діяльності спиратися на низку відповідних дозволів.

Тим, хто бажає працевлаштуватися за кордоном

Громадянам, які бажають працевлаштуватися за кордоном за сприянням комерційних фірм, слід пересвідчитись щодо наявності та дійсності ліцензії на працевлаштування українських громадян за кордоном, яка видається Міністерством праці та соціальної політики України, зовнішньоекономічного контракту із закордонним партнером та дозволу на працевлаштування громадян України, виданого роботодавцю уповноваженим органом країни працевлаштування. Якщо ви їдете на роботу за кордон – вимагайте оформлення спеціальної робочої візи, оскільки туристична або гостьова візи не надають права на роботу. Майте на увазі, що згідно з чинним законодавством України оплата послуг посередника (у будь-якій формі) до фактичного працевлаштування громадянина в іноземного роботодавця заборонена. У тому випадку, коли у вас виникли сумніви щодо діяльності комерційної фірми, за роз’ясненням можна звернутися до Міністерства праці та соціальної політики України. Захист прав громадян, тимчасово працюючих в іноземних країнах, регулюються шляхом укладання двосторонніх договорів між нашою державою та іншими. Так, на даний час урядом України укладені угоди про взаємне працевлаштування громадян з урядами Республіки Польща, Литовської Республіки, Російської Федерації, Республік Молдова і Білорусь, Латвійської і Словацької Республік, Республіки Вірменія, Соціалістичної Республіки В’єтнам, Лівії, Португалії. Дія цих Угод поширюється лише на тих громадян, які працюють на законних підставах, тобто в’їхали на територію країни працевлаштування на підставі робочої візи, а не туристичної або гостьової, отримали дозволи на працевлаштування і перебування.

Злочин проти Вас легше попередити, ніж виправити.

Корисні поради трудовим мігрантам

Ознайомтесь з інформацією щодо країни, в яку ви їдете: основні характеристики, суспільні норми, основні закони, звичаї і норми суспільного життя.

Отримайте контактну інформацію найближчих до вас консульських установ України. Також в нагоді може стати інформація щодо громадських організацій, які надають допомогу мігрантам.

Перед від'їздом за кордон зробіть копії важливих документів (внутрішній і закордонний паспорти тощо). Залишіть одну копію рідним, а іншу майте з собою. Ніколи і нікому не віддавайте свій паспорт!

Залиште вдома або своїм друзям детальну інформацію про своє перебування за кордоном з адресою та телефонами, копію свого паспорта, трудового контракту та своє фото.

Неухильно дотримуйтесь законодавства країни, в якій ви перебуваєте. Іноземне громадянство не звільняє вас від підпорядкування законам.

Неухильно дотримуйтесь умов перебування в країні, визначених вашою візою. Якщо ви приїхали за туристичною візою, не намагайтесь залишитись в країні на постійне проживання або працювати. Ви повинні залишити країну в термін, зазначений візою. Якщо з поважних причин вам це не вдається, завчасно зверніться до компетентних органів з проханням про подовження терміну дії візи.

Після прибуття до місця тимчасового (понад З місяці) чи постійного проживання за кордоном зареєструйтесь у консульському відділі Посольства або в консульстві України. Постановка на консульський облік (реєстрація) є бажаною. Необхідно зазначити, що ця процедура є добровільною і в разі тимчасового обліку – безкоштовною.

Не забувайте, що елементарні знання іноземної мови значно полегшать перебування за кордоном. Вивчіть хоча б кілька найбільш поширених фраз мовою країни, куди Ви їдете.

Вирішіть, з ким залишаються Ваші діти. Якщо діти залишаються не з батьками, треба оформити опікунство. Залиште піклувальнику всі документи дитини.

Таким має бути Ваш договір про працевлаштування

Пропозиція майбутньої роботи має бути не на словах. Вам необхідно укласти договір. Підписання трудового договору (контракту) є обов’язковою умовою легального працевлаштування.

Договір про надання послуг щодо працевлаштування за кордоном повинен містити таку інформацію:

номер, дата, місце укладання договору;
повна назва посередника, номер і дата видачі ліцензії на посередництво у працевлаштуванні за кордоном місцезнаходження посередника;
відомості про клієнта (прізвище, ім’я та по батькові; місце проживання тощо);
визначення предмету договору: які послуги пропонуються з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном;
місце підписання трудового договору з роботодавцем;
права, обов’язки та відповідальність сторін (у т.ч. тривалість робочого дня, вихідні дні, оплата праці, умови проживання, страхування, зокрема від нещасних випадків та хвороби);
умови змін, розірвання та анулювання договору;
порядок вирішення спірних питань;
визначення форс-мажорних обставин та дії сторін при їх настанні;
перелік додаткових послуг, що можуть бути наданні посередником за плату;
термін дії договору;
реквізити сторін договору.

У договорі слід уникати фраз такого типу: «та інші види робіт», «всі роботи на вимогу роботодавця».

Договір повинен бути написаний зрозумілою для Вас мовою.

Цей договір укладається в двох примірниках: один видається клієнту, а другий залишається у посередника.

Історія з життя. Доля Марії

Марія, гарна чорнява дівчина, в карих очах якої застигли смуток і туга. Коли слухаєш її історію, розумієш, звідки такий погляд.

Все починалося досить непогано, навіть здавалося перспективним. Приїхали з подругою в пошуках роботи із свого маленького містечка, що на Чернігівщині, до Києва. Якось на дискотеці познайомилась з хлопцем – гарним, добре вдягненим. Потанцювали, потім пішли в кафе. Андрій розповів про себе, як возить шкіряні куртки з Туреччини, як заробляє по дві-три тисячі доларів. Згодом запропонував влаштувати її на роботу в Стамбул до свого приятеля – хазяїна магазину одягу. Зарплату пообіцяв таку, що у дівчини з провінції аж подих перехопило – 500 доларів на місяць! Звісно, вона погодилася.

З паспортами для неї та ще двох дівчат Андрій швидко все влаштував, сіли в його машину і вже через три дні були на місці, в Стамбулі. Він привіз у готель і поселив у номері ще з чотирма дівчатами.

Наступного дня, зранку зайшов і сказав, що вони спізнилися, робочі місця зайняті, а гроші за проїзд треба відпрацювати. Навіть поплакати розстроєним дівчатам не дав, сказавши, що є заняття цікавіші, що тутешні кавалери у захваті від українських дівчат.

Нарешті Марія збагнула, в яку історію потрапила. Спочатку рішуче відмовилася, але було пізно – паспорт Андрій відібрав і сховав. Ввечері витягли дівчину з номеру п'ятеро здорових наших чоловіків і якийсь турок. Заштовхали в порожню кімнату, згвалтували і побили. І вона погодилася...

Спершу – нікуди не випускали. Удень дівчата сиділи в своєму номері, а ввечері спускалися вниз, на готельну "дискотеку". У барі Марії купували чашку кави і вона мусила чекала, поки підійде гість. За ніч приймала не менше двох-трьох гостей, а бувало до восьми. Всі гроші, що давали клієнти, забирав сутенер.

Про тих, хто намагався втекти і кого впіймали, розповідали моторошні речі. Одна дівчина пробувала втекти, на другий день Марія бачила, як двоє турків вели її синю від побоїв. Потім вона зникла, її продали кудись у гори. А це ще гірше, ніж умерти. Вдень там жінки виконують всю чорну роботу, а вночі приймають по 20-30 чоловіків. Їх вільно можуть продати, обміняти на коня, зброю, худобу. Втече – вб'ють…

Одного вечора двоє клієнтів, які були добре напідпитку, не хотіли розраховуватися за той час, який вони провели з дівчатами. Розпочалася бійка і приїхала поліція. Вони перевірили документи та арештували кожного, у кого їх не було. Таким чином Марія потрапила до в'язниці. Звідти їй дозволили зв'язатися із українським консульством, яке допомогло повернутися додому.

Така ось вийшла історія. Так пошуки щастя обернулися для молодої наївної дівчини скаліченою долею, біллю в душі, сумом в очах…

Державна служба зайнятості України


fax: +380-44-412-4355 e-mail: s_sergeych@hotmail.com
	ВАКАНСИИ	«Якщо протягом півтора-двох років ми не підвищимо заробітну плату в рази, в Україні просто нема-кому буде працювати»
Новости от 5 ÑÒÁ		Трудова міграція: мрії та реальність «Якщо протягом півтора-двох років ми не підвищимо заробітну плату в рази, в Україні просто нема-кому буде працювати» – така позиція директора Державної служби зайнятості України Володимира Галицького. Сьогодні головною проблемою вітчизняного ринку праці це є не безробіття, а низька оплата праці. Якщо порівнювати нас з країнами Європи, то наші зарплати менше приблизно разів у 10–12. Трудова міграція, як і безробіття, є природним процесом ринкових відносин. Проте динаміка «заробітчанства» у нас на порядок вища, ніж в інших країнах. Причина? Передусім, економічна – низький рівень заробітної плати, слабкі соціальні гарантії. Україна стала одним з основних трудових донорів для країни західної Європи. На сьогодні за межами батьківщини за експертними оцінками працює від 2,5 до 3,5 млн. наших співвітчизників. А ринок праці рідної держави буквально задихається від нестачі фахівців практично в усіх галузях економіки. Не вистачає фрезерувальників, токарів, механізаторів, газоелектрозварювальників, медсестер, учителів, продавців… Проте від втрати «трудових резервів» (а це люди, переважно до 40 років) страждає не тільки економіка держави. Дедалі зменшується народжуваність, а за рівнем смертності ми вже вийшли на перші місця в Європі. Отже відплив робочої сили створює проблеми ще й демографічні... У нас уже достатньо населених пунктів, передусім у західних областях, де залишилося мало молодих жінок, а в селах побачиш тільки бабусь і дідусів, яким віддали на виховання онуків їхні діти, котрі виїхали за кордон на заробітки. Є ще одна «дитяча» проблема. Це стосується тих дітей, що бачать, яку малу заробітну плату приносять додому їхні працюючі батьки. Це знищує у молоді в корені мотивацію до одержання освіти. Навіщо багато років витрачати на навчання, коли велика вірогідність того, що майбутня зарплата буде близькою до прожиткового мінімуму? Мало хто сьогодні в Україні замислюється над «зворотною стороною медалі» трудової міграції. А вона, за логікою речей, завжди є. Масовий відтік фахівців з ринку праці України може спровокувати імпорт робочої сили до нас. Проте для кваліфікованих іноземців Україна, з її низьким рівнем заробітної плати, зовсім не цікава. Отже є реальний шанс, що до нас приїдуть жителі південно-східної Азії, Китаю та Африки, мешканці країн, де живуть на півдолара на день. Як правило, це малоосвічені й низькокваліфіковані люди, які тісно пов’язані з соціальними проблемами: криміналом, наркоманією. Поруч з нами, у Франції, вже є наочний приклад такої проблеми… Директор державної служби зайнятості Володимир Галицький так сформулював в інтерв”ю газеті „Киевский телеграф” (2–8 березня 2007р.) свою думку з актуального питання підвищення зарплат в Україні: „У середині 90-х років одна з рекомендацій світового банку полягала в тому, що Україна повинна будувати свою конкурентоспроможність на дешевій робочій силі. І на той час, можливо, це здавалося актуальним. Сьогодні ж це призвело нас до того тупику, до тієї величезної проблеми, яку ми маємо. Деякі члени уряду сьогодні говорять про те, що підвищення заробітної плати обов'язково повинне бути пов'язане із збільшенням продуктивності праці. Я з цим не згоден. Наприклад, у тій же Чехії, Словаччині, Угорщині продуктивність праці сумірна з українською, але рівень заробітної плати вищий у 3-4 рази. На жаль, питання підвищення рівня зарплат залежить не тільки від уряду, воно вимагає ухвалення певного законодавства. І, на мій погляд, це питання сьогодні навіть не належить до розряду економічних. Воно – з розряду стратегічних, і на його рішення потрібна, перш за все, політична воля. Сама державна служба зайнятості, на жаль, сьогодні може тільки піднімати це питання, говорити про нього, давати певні меседжі уряду і громадськості. А з іншого боку, є ж ще і роботодавець. Роботодавцю 120, 130, 150% рентабельності не багато? Може, варто опуститися до 80% рентабельності й платити людям гідну заробітну плату?” Та повернімося до наших співвітчизників. Питання, пов’язані з процесом міграції громадян України за кордон з метою працевлаштування, перетворилися на проблему державного значення. Реальним фактом є те, що більшість українців здійснює там трудову діяльність у статусі нелегальних працівників і належить до найбільш дискримінованої та незахищеної категорії іноземних трудових мігрантів. Мало хто із заробітчан, пакуючи валізи, думає про те, що саме він може стати в чужій державі жертвою, скажімо, торгівлі людьми. Работоргівля, начебто залишилась десь далеко – в шкільних підручниках та книжках про пригоди, проте саме торгівля людьми є проблемою транснаціональної злочинності. Саме вона посідає «призове» третє місце після незаконної торгівлі зброєю та наркотиками. Проте навіть тоді, коли людина намагається виїхати на роботу за кордон легально, вона всеодно ризикує потрапити до рук аферистів з нелегальних рекрутингових агенцій. Аби цього не сталося, треба знати, що посередник зобов’язаний у своїй діяльності спиратися на низку відповідних дозволів. Тим, хто бажає працевлаштуватися за кордоном Громадянам, які бажають працевлаштуватися за кордоном за сприянням комерційних фірм, слід пересвідчитись щодо наявності та дійсності ліцензії на працевлаштування українських громадян за кордоном, яка видається Міністерством праці та соціальної політики України, зовнішньоекономічного контракту із закордонним партнером та дозволу на працевлаштування громадян України, виданого роботодавцю уповноваженим органом країни працевлаштування. Якщо ви їдете на роботу за кордон – вимагайте оформлення спеціальної робочої візи, оскільки туристична або гостьова візи не надають права на роботу. Майте на увазі, що згідно з чинним законодавством України оплата послуг посередника (у будь-якій формі) до фактичного працевлаштування громадянина в іноземного роботодавця заборонена. У тому випадку, коли у вас виникли сумніви щодо діяльності комерційної фірми, за роз’ясненням можна звернутися до Міністерства праці та соціальної політики України. Захист прав громадян, тимчасово працюючих в іноземних країнах, регулюються шляхом укладання двосторонніх договорів між нашою державою та іншими. Так, на даний час урядом України укладені угоди про взаємне працевлаштування громадян з урядами Республіки Польща, Литовської Республіки, Російської Федерації, Республік Молдова і Білорусь, Латвійської і Словацької Республік, Республіки Вірменія, Соціалістичної Республіки В’єтнам, Лівії, Португалії. Дія цих Угод поширюється лише на тих громадян, які працюють на законних підставах, тобто в’їхали на територію країни працевлаштування на підставі робочої візи, а не туристичної або гостьової, отримали дозволи на працевлаштування і перебування. Злочин проти Вас легше попередити, ніж виправити. Корисні поради трудовим мігрантам Ознайомтесь з інформацією щодо країни, в яку ви їдете: основні характеристики, суспільні норми, основні закони, звичаї і норми суспільного життя. Отримайте контактну інформацію найближчих до вас консульських установ України. Також в нагоді може стати інформація щодо громадських організацій, які надають допомогу мігрантам. Перед від'їздом за кордон зробіть копії важливих документів (внутрішній і закордонний паспорти тощо). Залишіть одну копію рідним, а іншу майте з собою. Ніколи і нікому не віддавайте свій паспорт! Залиште вдома або своїм друзям детальну інформацію про своє перебування за кордоном з адресою та телефонами, копію свого паспорта, трудового контракту та своє фото. Неухильно дотримуйтесь законодавства країни, в якій ви перебуваєте. Іноземне громадянство не звільняє вас від підпорядкування законам. Неухильно дотримуйтесь умов перебування в країні, визначених вашою візою. Якщо ви приїхали за туристичною візою, не намагайтесь залишитись в країні на постійне проживання або працювати. Ви повинні залишити країну в термін, зазначений візою. Якщо з поважних причин вам це не вдається, завчасно зверніться до компетентних органів з проханням про подовження терміну дії візи. Після прибуття до місця тимчасового (понад З місяці) чи постійного проживання за кордоном зареєструйтесь у консульському відділі Посольства або в консульстві України. Постановка на консульський облік (реєстрація) є бажаною. Необхідно зазначити, що ця процедура є добровільною і в разі тимчасового обліку – безкоштовною. Не забувайте, що елементарні знання іноземної мови значно полегшать перебування за кордоном. Вивчіть хоча б кілька найбільш поширених фраз мовою країни, куди Ви їдете. Вирішіть, з ким залишаються Ваші діти. Якщо діти залишаються не з батьками, треба оформити опікунство. Залиште піклувальнику всі документи дитини. Таким має бути Ваш договір про працевлаштування Пропозиція майбутньої роботи має бути не на словах. Вам необхідно укласти договір. Підписання трудового договору (контракту) є обов’язковою умовою легального працевлаштування. Договір про надання послуг щодо працевлаштування за кордоном повинен містити таку інформацію: номер, дата, місце укладання договору; повна назва посередника, номер і дата видачі ліцензії на посередництво у працевлаштуванні за кордоном місцезнаходження посередника; відомості про клієнта (прізвище, ім’я та по батькові; місце проживання тощо); визначення предмету договору: які послуги пропонуються з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном; місце підписання трудового договору з роботодавцем; права, обов’язки та відповідальність сторін (у т.ч. тривалість робочого дня, вихідні дні, оплата праці, умови проживання, страхування, зокрема від нещасних випадків та хвороби); умови змін, розірвання та анулювання договору; порядок вирішення спірних питань; визначення форс-мажорних обставин та дії сторін при їх настанні; перелік додаткових послуг, що можуть бути наданні посередником за плату; термін дії договору; реквізити сторін договору. У договорі слід уникати фраз такого типу: «та інші види робіт», «всі роботи на вимогу роботодавця». Договір повинен бути написаний зрозумілою для Вас мовою. Цей договір укладається в двох примірниках: один видається клієнту, а другий залишається у посередника. Історія з життя. Доля Марії Марія, гарна чорнява дівчина, в карих очах якої застигли смуток і туга. Коли слухаєш її історію, розумієш, звідки такий погляд. Все починалося досить непогано, навіть здавалося перспективним. Приїхали з подругою в пошуках роботи із свого маленького містечка, що на Чернігівщині, до Києва. Якось на дискотеці познайомилась з хлопцем – гарним, добре вдягненим. Потанцювали, потім пішли в кафе. Андрій розповів про себе, як возить шкіряні куртки з Туреччини, як заробляє по дві-три тисячі доларів. Згодом запропонував влаштувати її на роботу в Стамбул до свого приятеля – хазяїна магазину одягу. Зарплату пообіцяв таку, що у дівчини з провінції аж подих перехопило – 500 доларів на місяць! Звісно, вона погодилася. З паспортами для неї та ще двох дівчат Андрій швидко все влаштував, сіли в його машину і вже через три дні були на місці, в Стамбулі. Він привіз у готель і поселив у номері ще з чотирма дівчатами. Наступного дня, зранку зайшов і сказав, що вони спізнилися, робочі місця зайняті, а гроші за проїзд треба відпрацювати. Навіть поплакати розстроєним дівчатам не дав, сказавши, що є заняття цікавіші, що тутешні кавалери у захваті від українських дівчат. Нарешті Марія збагнула, в яку історію потрапила. Спочатку рішуче відмовилася, але було пізно – паспорт Андрій відібрав і сховав. Ввечері витягли дівчину з номеру п'ятеро здорових наших чоловіків і якийсь турок. Заштовхали в порожню кімнату, згвалтували і побили. І вона погодилася... Спершу – нікуди не випускали. Удень дівчата сиділи в своєму номері, а ввечері спускалися вниз, на готельну "дискотеку". У барі Марії купували чашку кави і вона мусила чекала, поки підійде гість. За ніч приймала не менше двох-трьох гостей, а бувало до восьми. Всі гроші, що давали клієнти, забирав сутенер. Про тих, хто намагався втекти і кого впіймали, розповідали моторошні речі. Одна дівчина пробувала втекти, на другий день Марія бачила, як двоє турків вели її синю від побоїв. Потім вона зникла, її продали кудись у гори. А це ще гірше, ніж умерти. Вдень там жінки виконують всю чорну роботу, а вночі приймають по 20-30 чоловіків. Їх вільно можуть продати, обміняти на коня, зброю, худобу. Втече – вб'ють… Одного вечора двоє клієнтів, які були добре напідпитку, не хотіли розраховуватися за той час, який вони провели з дівчатами. Розпочалася бійка і приїхала поліція. Вони перевірили документи та арештували кожного, у кого їх не було. Таким чином Марія потрапила до в'язниці. Звідти їй дозволили зв'язатися із українським консульством, яке допомогло повернутися додому. Така ось вийшла історія. Так пошуки щастя обернулися для молодої наївної дівчини скаліченою долею, біллю в душі, сумом в очах… Державна служба зайнятості України Корисні контакти. Регіональні довідкові телефонні лінії: Київ: (044) 201-63-33 Харків: (057)752-81-25 Одеса: (048) 728-27-02 Львів: (032) 297-68-13 Тернопіль: (0352) 52-39-52 8-800-505-50-10 (безкоштовно у межах України)